 | Вишивка — одна з найдавніших культурних ознак людства. Сьогодні за орнаментами сорочок, рушників можна прослідкувати про глобальні переміщення народів, взаємопроникнення і спільність тих коренів, які разом з мовою і вірою плекають націю. Так само, як досліджується генотип людини за ДНК, так вишивка є складовою генотипу культури. Люди почали вишивати ще тоді, коли мали спільну прабатьківщину. Це був одночасно і спосіб самоідентифікації, і вияв єднання зі всесвітом, і спроба передачі інформації про себе. Для цього потрібні були сильні, виразні, зрозумілі, енергетично насичені знаки. Вони змалку всотувались в кров і лягали візерунками на вишиванки для дівчаток або сорочки для хлопчиків і переходили на рушники і вишиванки для всієї родини. Так старовинна вишивка зберегла нам найдревніші фіксовані зразки матеріальної культури. Це дуже велике щастя – знайти фрагменти старовинної вишивки не в обробках, не в журналах, а в побляклих, зношених клаптиках старих рушників і сорочок. Однак світ змінюється і ми у ньому теж. Вишивка яскраво прикрашає сучасний одяг. З`являються віншувальні рушники для немовлят, випускників шкіл та інших сучасних урочистостей. І не варто протиставити традиційну і сучасну вишивку. Це як молитва і пісня, — два джерела, з яких живиться душа. На нашому сайті ми намагатимемося представляти вишивку в усіх її проявах – традиційну українську – з відновленими візерунками рушників, сорочок; сучасну вишивку для одягу та інтер`єрів; вишивку з використанням змішаних технік, машинну...
Світлана Лець |
|
...
|
